Наші бажання, прагнення — а зрештою і саме життя — надто залежать від біологічних процесів організму. До такого сумного висновку приходить Ольга Луговська на тому віковому рубежі, який делікатно називають постбальзаківським. Але як їй жити, якщо, як виявляється, людські стосунки підпорядковані лише примітивним законам? Усе, що здавалося їй таким міцним — щасливий шлюб, добрий і тонко організований світ — не витримує простого перевіряння віком. Мамині поради, мабуть, не допоможуть? Адже в мами за плечима зовсім інша «перевірка» — війна. Але щось спільне все ж є в долях різних поколінь родини Луговських — єдиний і дуже точний камертон…