Той, що відстав

4 год. 11 хв.

Мова російська

Опис

Старого мучить сон — мого батька (мама померла, батько самотній, і коли я приїжджаю його провідати, він із подробицями розповідає мені сон, який його мучить. Якщо я не приїжджаю, він дзвонить і розповідає мені сон телефоном. То жалібно, то сердито).

Допомогти йому в його снах я не можу — це ясно. Але ж я можу слухати.

Батько розповідає, як він вибігає за ворота, натягаючи на голову шапку, хоча сам він іще в нижній сорочці (і навіть нижню сорочку в штани не заправив), ремінь ще не затягнутий, бовтається туди-сюди, поки він біжить. І, звісно, як тільки батько вибіг, він уже знає: вулиця порожня й що він відстав від своїх. «Вибігаючи, я вже точно про все знав». «Почув?» Так, так — він наперед відчув, знав: вантажівка (що гримить бортами — півторашка тих років) уже поїхала. Він один...

Йому сниться, що вантажівка вже далеко й що люди там, у машині, в кузові, теж напівроздягнені, але встигли підхопитися, залізти, щось кричать йому, махають руками, а машина все їде й їде, і з якоїсь важливої причини, з оцього безжального “так і має бути”, — вона ніяк не може хоча б на мить зупинитися, пригальмувати й підхопити батька. І саме ця біда, ця невідворотність відставання, здається, й становить головне відчуття його повторюваного сну.