Відлюдник

«Лісова балка м’яко спускалася вниз, до жовтуватої Оки. По її дну, ховаючись у густій траві, поспішно струмів струмочок. А над ярком — удень майже непомітно, а вночі особливо жваво й тривожно — розливалася блакитна небесна ріка; в ній мерехтіли й перекочувалися зорі, мов золоті йоржі…»