Минуло сімнадцять років після атомної війни. Цивілізація лежить у руїнах, а руїни вкриті вічними снігами. Божевільний хаос, що панував серед тих, хто вижив у перші роки, поступово зійшов нанівець, і під завалами Новосибірська постало новеньке світочко — зі своєю ідеологією, релігією та економікою, ніби у уламку розбитого дзеркала застигло крихітне відображення того світу, який сам стер себе з лиця землі.
Коли в Константіна Ломаки, молодого мешканця центральної комуни, забрали те, чим він дорожив найбільше на світі — або, радше, в підземній темряві? — перебудовані заново устої хитнулися. Ніхто не сподівався, що Костя захоче повернути те, що належить йому за правом, не думаючи про наслідки — які, без перебільшення, здатні призвести до катастрофи. Надто нестійкою є рівновага ворожих сил у зруйнованому сибірському місті, якою б чудовою, і хай навіть якою страшною ціною доводилося платити за це уявне благополуччя.