Я ледве встиг розібратися з однією неприємністю та порадіти за сестричок (і, звісно, за себе — куди без цього?), як на місці закритого питання тут же виріс цілий вирій нових. І з ними доводиться розбиратися негайно, не забуваючи при цьому, що до графського титулу вже рукою подати. А дворянину, ніби як, не годиться вирішувати справи кулаками.
От тільки самі дворяни, як з’ясувалося, дивляться на такі «правила» доволі своєрідно: якщо зачепили твою честь — цілком припустимо по-старому, просто начистити комусь фізіономію. І мимоволі починаєш ставити собі запитання: чи варто було взагалі так перейматися через оцю саму дворянську честь?
А тут ще й довколишній світ вирішив нагадати про себе. Краса та й годі!