Батько і син

2 год. 51 хв.

Мова російська

Автор Мирослав Гришин

Читець Ольга Плетньова

Опис

Третя збірка Мирослава Гришина невелика, але містить різні за обсягом і жанром твори: оповідання, притчі, есе. За всіх їхніх відмінностей, їх поєднує одне — у кожному з них звучить тема вибору: робити чи не робити; з ким ти, хто ти, який ти? Кожен із нас щодня, а інколи й щогодини опиняється перед своїм вибором, але не кожен може це осмислити, перенести на папір і поділитися з оточенням.

Мирославу Гришину це вдалося.

Зміст:

Частина 1. Кому служити
01_01_Кому служити
01_02_Післямова
01_03_Морзянка
01_04_Китель у поїзді
01_05_Як навчитися жити в любові
01_06_Нічна траса
01_07_Розумна й нерозумна діва
01_08_І радощі ваші ніхто не відбере від вас
01_09_Після снів
Частина 2. Мудрість цього світу
02_01_Що таке фашизм
02_02_Амстердам. Сонце правди
02_03_Поїздка на Великдень
02_04_Спроба худ. Аналізу к/ф «Острів»
Частина 3. Своя лінія в житті
03_01_Своя лінія в житті
03_02_Друге народження сестри Валентини
03_03_Синочок царського монастиря
03_04_Найрозумніший у клаcі
03_05_Сенс православної віри
03_06_Батько і син

Про автора:

Мирослав Анатолійович Гришин. Письменник. Народився в Москві 6 серпня 1959 року. Після навчання в середній школі № 5 міста Люберци працював автослюсарем на заводі АЗЛК. Служив строкову службу в Радянській армії. За своє життя випробував багато професій. Закінчив Ленінградське мореходне училище (ЛМУ ММФ) і Морську Державну Академію ім. Адмірала С.О. Макарова в Ленінграді. Працював на атомних криголамах в Арктиці, на морських судах обійшов увесь світ, за контрактом працював у столиці Бразилії Ріо-де-Жанейро. У 1999 році закінчив Російську Державну Академію Держслужби (РАГС) за кафедрою державного регулювання економіки. Здійснював паломництва до святих місць Русі, трудився в монастирях. Поклонявся православним святиням Афона, Греції, Італії, Єрусалима та інших місць вселенського православ’я.

Для Мирослава Гришина найтеплішою творчою формою є коротке оповідання. У своїх творах письменник не перевантажує сюжетну лінію описом подробиць. У певному стилі оповідання схожі на біблійні притчі; важливо зазначити, що всі твори починаються з епіграфа з Біблії. Читачі сприймають Мирослава Анатолійовича як оповідача короткої повчальної історії.

100%