У столиці франкістської Іспанії — Мадриді, де лише в робітничих кварталах збереглися гіркі сліди нещодавньої трагічної загибелі республіки, а на багатих вулицях і площах центру панує звичайна ділова жвавість, у фешенебельному готелі «Палас» зустрічаються дві «засуджені душі» — англійка Фанні Хорн, яка гине від морфію, і Луїс Ромеро де Ере-діа та Санта Крус, нащадок іспанських аристократів, що промишляє контрабандою морфію.
Так починає свій роман болгарський письменник Димитр Димов, автор широко відомого радянському читачеві роману «Тютюн». Починає з кінця. Головна героїня роману Фанні Хорн по суті вже стоїть по той бік життя. Вона може лише згадувати. Вона розповідає Луїсові про трагедію, яку пережила тут, в Іспанії, кілька років тому, напередодні франкістського заколоту: про свою любов до брата Луїса, ченця-єзуїта Рикардо Ередиа, та про трагічну розв’язку цього кохання в тифозному таборі єзуїтів, куди вона заради Ередіа пішла працювати медсестрою.