У основу сюжету роману Дмитра Бикова «Остромов, або Учень чаклуна» лягло напівзабуте нині «Ленінградське діло масонів» 1925–1926 років. Але воно, як часто трапляється в книжках цього письменника (згадаємо романи «Орфографія» та «Виправдання», із якими «Остромов» утворює своєрідну трилогію), стало лише тлом для багатопланового оповідання про людські долі в переломну епоху, про стрімко змінювані критерії добра й зла, про стійкість, яка, здаючись бравадою, не зникає, і про конформізм, що набуває статусу чесноти. А ще — про роздуми: чи не доведеться й нам пережити щось подібне.