Помилка опального генерала
6 год. 32 хв.
Опис
"Я відпущу," — прошепотів він, і я побачила в сталевих очах промінчик надії, який довелося одразу ж згасити.
— Колись я відпущу, а зараз ти в полоні.
Її обличчя скривилося гримасою болю, губи затремтіли.
— Чому? За що? — виплюнула крізь зуби, а я зітхнув і знизав плечима.
— Ми вороги. Хіба цього замало? — він зухвало усміхнувся й першим не витримав напруженого погляду дівчини. Подивився у вікно, перевів дух і втупився їй прямо в обличчя.
— заспокойся й підкорись. Тоді я подовжу ланцюг, і ти зможеш спокійно ходити по дому.
— Ніколи! — вона вигукнула так пронизливо, що в мене ледве не розірвалася голова.
Опальний генерал Ладрейн зробив велику помилку! Зовсім не ту дівчину за гріхи командора Тальхура він позбавив честі! І тепер мені нічого не лишається, як помститися люто ворогу, або… навчитися любити.
— Колись я відпущу, а зараз ти в полоні.
Її обличчя скривилося гримасою болю, губи затремтіли.
— Чому? За що? — виплюнула крізь зуби, а я зітхнув і знизав плечима.
— Ми вороги. Хіба цього замало? — він зухвало усміхнувся й першим не витримав напруженого погляду дівчини. Подивився у вікно, перевів дух і втупився їй прямо в обличчя.
— заспокойся й підкорись. Тоді я подовжу ланцюг, і ти зможеш спокійно ходити по дому.
— Ніколи! — вона вигукнула так пронизливо, що в мене ледве не розірвалася голова.
Опальний генерал Ладрейн зробив велику помилку! Зовсім не ту дівчину за гріхи командора Тальхура він позбавив честі! І тепер мені нічого не лишається, як помститися люто ворогу, або… навчитися любити.
