— Тейр, усе позаду! Алан тримався, як справжній чоловік!
— Увесь у батька! Так, сину?
Я завмираю, притискаючи до себе трирічну доньку, яку температура палить. Ми щойно приїхали з швидкою у дитячу лікарню.
— Тейр! — окликаю чоловіка.
— Сабіна? — він розгублено розплющує очі. — Що з Нафісою?
— Тато… — схлипує донька й тягнеться до нього.
— Па-па! — кличе однорічний малюк на руках у ефектної жінки. Саме на неї Тейр щой секунду тому дивився з такою ніжністю й теплом, яких я від нього ніколи не бачила.
Мене з Тейром зводили й майже наполегливо «радили» придивитися одне до одного: одна національність, одна віра. Я закохалася в нього — попри непростий характер і вічну відстороненість. Але якось я стала свідком того, який він може бути уважний і ласкавий… тільки не зі мною, а зі своєю іншою родиною.