— Що ти тут робиш?— Я прийшов забрати свою дочку!— Вона не твоя… — серце стукає на знос, коли він перериває мене й сталевим голосом чітко, гучно вимовляє кожне наступне слово. — Вона — МОЯ, і ТИ теж! — а потім спокійно додає: — якщо, звісно, ти й далі хочеш бути поруч із моєю дочкою. Свого часу чоловік, якого я колись любила понад усе, відмовився від мене, так і не дізнавшись, що я вагітна. А сьогодні, у день мого весілля, він прийшов, щоб зруйнувати все те, що я по крупинках збирала після нього.