Око Судді

Кенеійська імперія керувала Трьома Морями протягом тисячі років. Тепер на її кістках постала Нова імперія Анасуримбора Келлхуса I.

Минули дні Першої Священної війни, але Велике Випробування ще не завершене. Війни більше немає — крім двох, які називають священними. Тієї, що її веде аспект-імператор проти підступного Голготтерату. І більш буденної — тієї, яку шкуродери, мисливці за скальпами, майже одинадцять років ведуть проти шранків за винагороду. Голготтерат доведеться знищити не пізніше ніж за рік. Цей Другий Апокаліпсис має закінчитися, перш ніж він почнеться! Велике Випробування рушає! Голготтерат має бути зламано ще до того, як воскресне Не-Бог. Успіх Великого Випробування залишається головною метою, що визначає всі інші цілі. Ніщо й ніхто не може стати важливішим. Ніяких повстань. Ні краху Нової імперії. Ні навіть… За останнім краєм цивілізації — суворої й водночас просвітленої — форпост Нової імперії: місто, яке вперто вистояло майже три тисячі років. Самотнє Місто, що стало «краєм світу»…

Друх Аухкайом займав особливе місце серед людей тим, що прожив дві життя — два миттєвості часу: Сесваттху і Аухкайом, рознесені на тисячоліття. Минали в минуле ті дні, коли він блукав Трьома Морями, переходив від одного королівського двору до іншого, високо тримаючи голову перед насмішкуватими королями та правителями — усе ще залишаючись чаклуном Завіту. Двадцять років минуло — і не промайнуло жодного дня. Поява Мімари здригнула його більше, ніж він був готовий признатися — недовіра, схожість із матір’ю, гострі питання, їхній трагічний короткий зв’язок — але якби Мімара не з’явилася, наслідки були б згубні. Тепер принаймні він знав, навіщо Доля послала її до нього: це був стусан під зад. Куди їй було йти далі? Як і він, вона була без коріння. І так само божевільна. І так само одержима. Але вона має те, що давні називали Оком Судії: їй притаманне особливе бачення — безцінний, унікальний дар, який у рідкісних випадках дозволяє побачити моральний аспект речей, усі їхні добрі та погані сторони.

І ось! Експедиція з порочних, байдужих до почуттів найманців — мисливців за скальпами — готова «вийти на стежку». Скільки з цих людей загине? Скількох душ покладе Аухкайом заради прагнення дізнатися правду про людину-бога, чиїм профілем прикрашалися всі монети, яких вони так жадали? Скільки душ він приніс у жертву? «І все це заради помсти? Адже так?» Попереду подорож, у якої немає дороги назад, до Пусток, далеко на північ, у руїни Саугліша й сокхонкську скарбницю. То хто ж він, цей аспект-імператор?

А тим часом Верховна Жриця культу богині Ятвер Пстам Наннаферрі збирає сестер. За часів язичників Стіл Ударів скликали лише один раз. Це був радісний час, час святкувань, адже культ нарешті знову здобув своє місце — земне лоно Великої Богині, де живе довгий ряд сестер, що чекають свого Другого Народження по той бік. Тоді вони славили шрайю та її Священну війну й думали лише про те, що зможуть повернути собі в майбутньому. Вони не розгледіли Демона, що дрімав, — того, кому судилося підм’яти під себе цю війну, перетворити її на знаряддя придушення й нечестивої тиранії. Вони не розгледіли аспект-імператора. Їхня богиня готувалася до війни. Їй з’явився Воїн Доброї Удачі, який повстане проти їхнього доблесного аспект-імператора…