Повернувшись у 1985-й, я встиг зробити головне — врятувати дочку, яка в іншій реальності стала жертвою маніяка. Але одного порятунку замало, коли попереду — ще більше зло. Я пам’ятаю імена тих, хто поки що не почав свою криваву дорогу, і тому почну полювання раніше за них.
Удень я — фотокореспондент обласної газети: відрядження за редакційними завданнями, догани від начальства й спроби зібрати докупи сім’ю, що розпалася. Але коли настає час, я зникаю з звичного життя й стаю тінню, що йде слідом за тими, хто відбирає чужі життя заради власного збоченого насолоди.
Де закінчується порятунок і починається розправа? І як не переступити межу, перетворившись на того, з ким ти борешся?