Я — прокляття своєї родини. Відьма, перевертень, птах вогнекрилий. Раніше таких топили в криниці, але мене пожаліли. Просто віддали крилатому чудовиську — натомість за дощ. Та чудовисько виявилося не таким уже й страшним, принаймні воно не збирається мене їсти. Хоча й іншого від мене не хоче, і це ще краще. Та й навіщо я, звичайна сільська дівчина, яка навіть не вміє читати, сиятельному дракону?