Поки не з’явилися люди, Ейлікс була дуже самотньою. Але про свою самотність, звісно, вона не здогадувалась: тоді головним у її свідомості була пам’ять, а те, що входило до її спогадів, складалося з найпростіших речей. Тепло й холод, сонячний блиск і морок, дощі й посухи — ось і все; інших понять Ейлікс не знала, хоча вже була не уявно стара. Проте на своїй планеті вона була першою істотою, наділеною свідомістю.