Написане в 1950—1951 роках, одне з перших знакових творів, що проголосили свободу слова на території СРСР і розкрили невелику частку подій, що відбувалися в фіналі комуністичного знищення населення. Вони розгортаються на території табору суворого режиму примусової праці, десь у Сибіру, і розповідає про них—про один свій прожитий день—ув’язнений Іван Денисович Шухов, колишній селянин, якого 41-го року призвали на війну і невдовзі захопили німці. Але з полону він урятувався лісами й його згодом зловили червоні прикордонники. Як і більшості російських солдатів, що втікали з німецьких таборів, герою пред’являють звинувачення в шпигунстві, під тортурами на нього «одягають» статті 58, 56, «зрада Батьківщині», а далі — 10 років заслання, каторжних робіт і таборів. Побут, закони життя, взаємини ув’язнених, їхні історії, а також те, що відбувається протягом трудового дня та вільного часу, описано Солженіциним зі властивою цьому місцю подачею і є книгою, що передвіщає його головний твір — «Архіпелаг ГУЛАГ».