— Твоя сім’я не прийме мене, — шепотіла Лейсан. — Відпусти моє серце.
— Припини. Я єдиний син і спадкоємець, вони приймуть мій вибір.
Та мати була проти:
— Безрідна дівчисько ввійде в мій дім і стане його хазяйкою лише через мій труп!
— Що ти говориш, мамо? Я її кохаю!
— Ти не можеш любити дворову собаку, Кадир. Користуйся нею й викинь геть за поріг.
— Мамо, я сам вирішуватиму свою долю.
— Ти пошкодуєш про цей вибір, мій хлопчику, дуже скоро пошкодуєш…