— Привіт, Ромашка… — Привіт, Дар… Я думала… — Не думала, ми це вже з’ясували, — перебив він. — Ти обіцяла мені себе. Пам’ятаєш? — Я не збиралася… — Не вчать вас здаватися перевертням, — оскалився Ведмідь. — Доведеться заповнювати прогалини. — А я думала, ти собі вже когось завів, — зухвало підвела я носа. — Тебе він чекав, — глузливо усміхнувся він і зробив крок назад. — Роздягайся. Я грала зі смертю з самого першого погляду в його очі. Але не могла піти — і все бігла до його дому, всупереч усім загрозам і заборонам. І ось, схоже, я добігалася…