Якщо мені вдалося розсмішити вас першою книжкою — це здорово. Якщо, прочитавши її, ви відчули, що психіатри стали якщо не ближчими й ріднішими, то хоча б зрозумілішими, і що не всі вони поголовно з «приколами» — це просто чудово. А якщо, познайомившись із героями байок, ви подолали страх і відчуження щодо наших пацієнтів — моя задача майже виконана. Тож давайте закріпимо пройдений матеріал, знаходячи смішне в сумному або просто в буденному. І спробуємо, щоб психіатри вже таки стали рідними. Це наказ.