От вже ж мені так не пощастило — потрапити в Новгородське князівство.
Добре, що я знаю історію — тож розумію: це майже та сама Русь.
До історичної реальності додалася казкова складова, але тим цікавіше.
Тут русалки теж сидять на гілках, але якщо ти не знаєш, як із ними вітатися — краще мовчи й проходь повз. Водяні живуть у болотах, домовики — у житлах, а лісами розгулює цілий бестіарій, який у підручниках значився як «казковий».
От тільки казки тут не завжди добрі.
Вовколаки кусають по-справжньому й намагаються з’їсти; упирі кидаються на живих з сокирами; і навіть у річці завелася якась моторошна істота, що потягла на дно сім купецьких ладей.
Ще й Псков захоплено латинянами та меченосцями, а до нашестя монголів залишається ледь більше ніж п’ять років…
А я — Пустий. Відновлений Перуном… Єдиний, хто знає, що буде…
І, можливо, останній, хто може це змінити.