Нова норма. Контури можливого майбутнього. Цикл лекцій

Ми живемо в затяжній епосі змін, що не збирається завершуватися, і зростаюче захоплення різними формами роздумів про майбутнє — від паранаукової футурології до квазінаукових прогнозів, форсайтів, «можливих сценаріїв» тощо — є лише одним із яскравих симптомів втрати орієнтирів і занепокоєння не стільки ще настанним майбутнім, скільки теперішнім, що вже вислизає. Ми погано розуміємо, що відбувається, бо швидкість примноження відмінностей «сьогоднішнього дня» від «вчорашнього» вже не дозволяє міркувати за аналогією та покладатися на традицію: усі орієнтири виявляються нестійкими, традиції — необов’язковими, цінності — відносними, а точки відліку — локальними. Розриви між поколіннями стають дедалі глибшими, тому що змінюється вже не тільки біологічний і соціальний вік тих, хто опиняється по різні боки розриву, — змінюються самі світи, в яких вони живуть: використовувані ними засоби комунікації, побутова технологічна інфраструктура, інститути первинної та вторинної соціалізації.

У нашому циклі ми зупинимося на найбільш помітних змінах і обговоримо можливі наслідки з них, не претендуючи на надійний прогноз, але звертаючи увагу на найбільш імовірні варіанти розвитку того чи іншого соціо-історичного сюжету.