Але трапляється диво

11 год. 11 хв.

Мова російська

Читець Надія Винокурова

Читець Жегалін Максим

Опис

Марина була дивною. Чоловікам вона не подобалася. Професор Мунс, власник зоологічного магазину, запропонував самотній клієнтці купити нерпу: «…сотні жінок, не дивуйтеся, сотні вже знайшли супутників. Звісно, це ще не люди, і дітей у такому шлюбі бути не може. Головне, що мозок у них людський».

Нерпю — так назвала його дівчина — оселили в її ванні. Раптом станеться диво і він стане для неї чарівною рибкою?

Оповідання «У самого синього моря», як і інші оповідання зі збірки Є. Златорунської, сповнене алюзій, психологічно точне: воно відкриває світ, де важливі не тільки мрії людини, а й бажання золотої рибки. Книга мені дуже сподобалася, скажу одразу. «Але диво стається» — мій улюблений формат: жіноча проза, короткі оповідання. Не втомлюватимуся повторювати, що майстерність письменниці проявляється (для мене, принаймні) саме в невеликих текстах, на близькій дистанції, з коротким диханням. Шкода лише, що в нас збірки оповідань виходять рідше, ніж «великі» романи — видавці певні, що оповідання не продаються. Мовляв, читач, він прискіпливий і обставинний, дрібниці ковтати не буде. Але я рекомендую книгу Катерини Златорунської.

По-перше, там багато оповідань — і як у будь-якому збірнику, є гірші, є кращі, але є багато просто чудових, де й життя, і сльози, і кохання, і література, і вміння авторки в короткому тексті, у маленькій історії побачити, як у уламку дзеркала, усе наше життя.

По-друге, Катерина Златорунська, судячи з її оповідань, не тільки хороший письменник, а й досвідчений читач — вона вправно працює з різними архетипами російської класики, і знаходити в оповіданні чеховські чи булгінські мотиви та персонажів — окреме задоволення.

І, по-третє, це гідний, не сороміцький дебют, коли автор приходить не з якимось божевільним опусом на 600 сторінок, а з компактною, ретельно зібраною, вишукано написаною й розумною книжкою. Як такому не порадіти?"