Поспішаючи на весілля мого брата і найкращої подруги, як я могла подумати, що за кілька годин опинюся в полоні відьмака, який утік із в’язниці? Його зелені очі плещуться відвертим божевіллям, а з губ не сходить нахабна усмішка. Колись наші батьки мріяли, щоб ми одружилися, а від дитинства я вважала Гліба нестерпним: самовпевненим сучим сином. З часом нічого не змінилося… Точніше, змінилося: тепер я його дружина, і за нами вже женуться ланцюгові пси Ордену Інквізиції. Та й якби тільки вони!