Невисоклики. Морська піна

У морі після загибелі Зарклоха панував повний хаос. Усюди сновигали зграї акул, божевільних від крові; всілякі чудовиська повилазили з нір на мілководді, намагаючись з’їсти одне одного, та заодно якнайбільше інших мешканців моря. Кожен прагнув зайняти чиєсь місце, ніби безмежне море ось-ось перетвориться на брудну калюжу.

Поблизу островів Близнюків дельфіни натрапили на Обжору Глока. Монстр саме дожовував величезного морського змія, з незворушною впертістю рухаючи жорнами-пащами. І от кого Обжора Глок не міг з’їсти ні під яким соусом — це морського ельфа. Колись дельфіни спільно влаштували йому таку «прочистку» того, що він вважав своїми мізками, тож від одного лише їх вигляду в соможабого починала підступати нудота. Побачивши перед собою одразу десятьох, Глок перестав жувати й обурено витріщився.