Незакінчений (через арешт) роман, згодом перероблений у повість. У журнальній редакції авторський підзаголовок: «Історія однієї жінки».
Роман створювався в період певного охолодження критики й публіки до таланту Достоєвського після успіху «Бідних людей». При цьому Достоєвський сам розглядав «Нетоцьку Незванову» як сильну річ, яка неодмінно зробить фурор у колах читачів: «Мені все здається, що я завів процес зі всією нашою літературою, журналами й критиками і трьома частинами мого роману <…> встановлюю і за цей рік моє перше місце наперекір недоброзичливцям моїм»; «Я знаю, що це твір серйозний. Кажу нарешті: не я, а всі <...> я люблю мій роман». Впевненість у успіху твору під час його написання — одна з стійких рис творчої манери Достоєвського.
Тим боліснішими для нього були «шорсткості» входження його текстів у літературний простір. «Нетоцька Незванова» не мала особливого успіху, хоча в огляді критичних виступів щодо неї Н. Н. Соломін наводить низку співчутливих суджень (А. В. Дружинін, Н. А. Добролюбов, Ап. А. Григор’єв). Однак саме «Нетоцьці Незвановій» судилося потрапити до дуже обмеженого ряду творів Достоєвського для дитячого читання.