Вони дійшли. Вийшли на нульовий горизонт. Ціль, яка коштувала стількох життів, досягнута. І що ж там, на нульовому?.. Виявилося простіше — і страшніше. Змій — той самий, з батьківських казок — став реальністю. Росія — величезна, велика Росія — лежить у руїнах і належить ворогові. Історичні жорна знову прийшли в рух і з хрускотом, зі скреготом перемелюють усе, що потрапляє між ними — міста й країни, людей, долі, історію… І лише ненависть у душі — ненависть до тих, хто творить свої чорні справи. Два роки в резервації IC «Moscow», концтаборі для інтернованих російських автохтонів. Для тих, кому не пощастило — хто не зміг укритися, піти від карателів Private Combat Contractors, не зумів сховатися в кам’яних джунглях міст, у лісах та нетрях тайги. Ілля — у робочому таборі, Сергій — у тренувальному. «Лялькою». Іронія долі… Але ж є ще надія. І є Дім, який чекає. І люди Дому. І доки живий навіть дрібний клаптик надії, доки є ціль — неможливо опустити руки.