У середині двадцять першого століття клонування людини стає морально допустимим.
Перша високорозвинена країна запускає проєкт зі створення людських дублікатів. На початковому етапі мати клонів можуть дозволити собі лише надзвичайно заможні люди. Згодом пересадки органів задля порятунку власних життів, продовження молодості або з примхи перестають бути чимось проблематичним, однак ця привілейована можливість лишається доступною лише для еліти.
Світова спільнота вагається між бажанням наслідувати приклад однієї країни та усвідомленням моральної неприпустимості експерименту. На межі ухвалення рішення на користь створення клонів по всьому світу експеримент першої країни стрімко входить у стадію стагнації.
На цьому тлі клон під номером одинадцять тисяч сто одинадцять вирушає шукати відповіді на питання, які різні люди трактують по-різному: чи дозволено людині втручатися в вічний хід природи так грубо? якими можуть бути наслідки? чи є в клонів душі? на що здатні клони, коли йдеться про їхнє ставлення до власних творців? хто гірший: клон чи людина? чи можливе безумовне прощення або лише гідна помста здатна все зупинити? чи можна виграти в грі без правил? і що важливіше: доброта чи справедливість?