Колись ми були кровними ворогами, але життя вирішило розвести нас по різних сторонах, щоб ми знову зустрілися в тому самому місці, тієї самої години.
І хай ми стали старші, та дурні в наших головах це не вбавило. Ось тепер треба зрозуміти: чи варто ворушити минуле, чи краще залишити все як є? У цьому неймовірному сибірському літі!
***
— Гей! Гей, чуєш мене? Ау! Ф’ю! — і над малиною розноситься дзвінкий, оглушливий свист.
— Глуха, що чи?
І тут я розумію, що моє терпіння лопається так гучно й дзвінко, що навіть у вуха на мить закладає. А все тому, що я терпіти не можу, коли свистять у мій бік. Особливо мужики й особливо...
— Пішов би ти в дупу свиснути, ідіоте! — шиплю на нього розлюченою кішкою.
— Ти що, з глузду з’їхала, дрібнота? — цей свистун навіть від паркану відскакує.
— Тобі що, рота давно милом не мили? — гримить він своїм басом над малиною.