Не віддавай мене

Одного разу через наївність я врятувала від смерті самого Диявола. Клянусь: якби я знала, в який пекельний кошмар він перетворить моє життя, я б не залишила йому жодного шансу.

— Відпустіть мене, будь ласка!.. — шепочу майже беззвучно. — Я обіцяю, я нікому нічого не розповім!

Чоловік сідає навпочіпки й, примруживши очі, починає роздивлятися мене.

Ужас паралізує. Заплющивши очі, я не ворухнуся. Але десь у глибині душі жевріє крихітна, як полум’я сірника, надія — можливо, він забув?.. Можливо, він не пам’ятає того, що зробив зі мною?

Я роблю неповний вдих і, розплющивши очі, врізаюся в важкий, наче бетон, погляд.

Пам’ятає. Нічого не забув.

✽✽✽✽✽

Від автора: Попередження: жорстко, емоційно, місцями брудно. Примус, нецензурна лексика, дуже відверто.