Не мовчи. Щоденники горянки

Тут немає вигаданих історій.

Лише факти.

Іноді страшні й шокуючі.

Історії, які сама Життя написала — і психолог прокоментував.

Насильство над жінкою — найпоширеніше порушення прав людини у світі.

Сексуальне насильство не обминуло жодної країни й жодного суспільства, яким би просунутим і глибоко релігійним воно не було. Різниця лише в тому, що десь жертва насильства може звернутися по допомогу до близьких, а десь — ні, адже її не тільки зроблять винною, але й змиють ту ганьбу її ж власною кров’ю…

Кавказ завжди славився суворими звичаями та високими вимогами до жінок, за невідповідність яким могли карати смертю. Саме тому у жертв зґвалтувань на Кавказі, окрім основних причин мовчання (почуття вини, страх перед погрозами насильника, страх перед поліцією, суспільством, партнером, упевненість, що злочинця не покарають, небажання знов занурюватися в увесь цей кошмар), є ще власні причини мовчати — страх звинувачення з боку родичів і заплямленої чести…

«Не мовчи» — це біль, страх, відраза, страждання, безвихідь, беззахисність, які переживає жертва. Це можливість побачити очима жертви весь жах насильства й повною мірою зрозуміти, що жертва не може бути винною. Адже вона не вирішує, бути їй зґвалтованою чи ні — це рішення насильника. Це можливість відмовитися від жахливого стереотипу й більше не бути причиною мовчання жертв насильства, а рівно — і причиною свободи насильника.