Не кохай мене
9 год. 31 хв.
— Ти проженеш у мені діру, — кажу я якнайспокійніше й викидаю серветки в урну.
Ярослав робить кроки мені назустріч і зупиняється майже так, що його груди торкаються моєї спини. Він гарячий. І дуже високий у порівнянні зі мною.
— Поговоримо?
— На жаль, уже пізно. Я збиралася спати.
Жаров упирається долонями в білосніжну раковину так, щоб замкнути мене в кільце своїх рук. Його груди важко піднімаються, погляд темнішає. Я перестаю дихати й не рухаюся.
— Я тебе зовсім дрібною пам’ятаю. Смішна, балакуча, інколи навіть нав’язлива, — посміхається Яр. — З того часу пройшло багато часу. Ти зараз дуже красива, Соню. Вилікуєшся, побачиш. Все стане як раніше. І в спорт повернешся, і на навчання. Я допоможу тобі в усьому. Тільки не закохуйся в мене, будь ласка.
Ярослав робить кроки мені назустріч і зупиняється майже так, що його груди торкаються моєї спини. Він гарячий. І дуже високий у порівнянні зі мною.
— Поговоримо?
— На жаль, уже пізно. Я збиралася спати.
Жаров упирається долонями в білосніжну раковину так, щоб замкнути мене в кільце своїх рук. Його груди важко піднімаються, погляд темнішає. Я перестаю дихати й не рухаюся.
— Я тебе зовсім дрібною пам’ятаю. Смішна, балакуча, інколи навіть нав’язлива, — посміхається Яр. — З того часу пройшло багато часу. Ти зараз дуже красива, Соню. Вилікуєшся, побачиш. Все стане як раніше. І в спорт повернешся, і на навчання. Я допоможу тобі в усьому. Тільки не закохуйся в мене, будь ласка.
