Названі брати. Сутінкові звірі

— Ну що, мандрівники, — ватажок бандитів оглядає замерлих від страху мандрівників, скалиться, показуючи значну щербину між передніми зубами. — Повеселимось? Така ніч сьогодні… особлива…

— Ти прав, Щербатий, — озивається весельчак із кутка, — особлива ніч. Для тебе.

А за секунду все довкола зривається в шалений вир: із кутка на бандитів летять дві чорні кошлаті тіні, а луна гостро блищить на їхніх оскалених пащах із білими-білими іклами. За мить ці ікла стають червоними…

У найдовшу ніч року трапляються дивні й страшні речі… Не даремно ж зібралися в одному місці мандрівники, що прагнули сховатися від гніву ночі. А назовні бродять невідомі страхи, сутінкові звірі… Або ж вони не зовні? Усередині?

❃❃❃❃❃

Від автора: Мої хороші, це невелика, динамічна історія про Вовка та його братів. І ще про деяких істот…