«Сідай у машину!» Поруч із мною зупиняється чорний позашляховик, з якого виходить Вадим і грізно свердлить мене поглядом. «Я нікуди з тобою не поїду!» — рішуче заявляю я, після чого розвертаюся й іду далі. Ніщо не змусить мене поїхати з ним.
— Я щось незрозуміло сказав? — не відстає чоловік і хапає мене за руку. Розвертає до себе й злісно дивиться в мої очі. Обхоплює талію руками й тягне до машини. Я пручаюся, намагаюся вирватися з його хватки, але мене силоміць заштовхують у салон і блокують двері.
— Ти заспокоїлася? — він сідає поруч і знову блокує двері. Чорт! Чорт! Чорт! Я не встигла!
— Чого ти хочеш? — втомлено питаю я.
— Ти носиш під серцем мою дитину, Жене. Як мінімум, я хочу сина.