Наука логіки

Одна з найбільш впливових філософських праць Нового часу, яка частково відіграла роль у становленні неомарксизму, філософської герменевтики та діалектичного матеріалізму.

Три книги, або три вчення—про буття, сутність і поняття—становлять основу філософської системи Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля (1770–1831), сформованої в 1812–1816 роках. Вперше цей труд було видано у двох томах: «Об’єктивна логіка» (перші дві книги) та «Суб’єктивна логіка» (останню книгу). Це одна з найвпливовіших філософських праць Нового часу, яка частково вплинула на становлення неомарксизму, філософської герменевтики та діалектичного матеріалізму.

Переклад російською мовою виконано доктором філософських наук і переконаним марксистом Борисом Григоровичем Столпнером (1871–1937). Він користувався не одним виданням, а працював одразу з усіма, приділяючи особливу увагу першому прижиттєвому. На початку XX століття в рецензіях на новий переклад «Науки логіки» писали, що перекладачеві вдалося передати плинність значень слів, запропонувавши найточніші формулювання гегелівських ідей.