"Пам’ятай, мандрівнику: бажання мають підступну звичку здійснюватися…" (c) Кот Василевус
Життя Олександра зробило кульбіт, коли прямо посеред його скромної квартири спалахнула зловісна пентаграма. І от — перенесення в невідомий світ, нове життя та орди чудовиськ, які мріють поласувати людятиною. Здавалося б, усе чудово, якби не одне «але»: Олександр — втілення буденності, квінтесенція пересічності. Як же йому так пощастило (у сенсі — так невчасно/невдало) опинитися в такій ситуації? І, що важливіше, чи зможе він вижити в цьому фентезійному «раю»?