«...Посередній або безликий публіцист усе ж здатен приносити користь; навіть якщо він лише переказує факти суспільного життя, він лишається не просто корисним — він необхідний і заслуговує на повагу як людина, що діє без “подразнення полоненої думки”. Той, у кого є якесь спрямування, хай навіть запозичене, теж може бути корисним. Коли основні течії вже позначені достатньо виразно, у публіцистиці допустимо повторювати й чужі ідеї, не принижуючи власної гідності; не всім бути вождями — потрібні й звичайні виконавці…»