Наша людина в Хіві, або обґрунтована ревність

У збірці — повісті різних років, поєднані роздумами про роль людини в колі буття, про осягнення сенсу життя, творчості, самого себе. "Отже, ми просто змушені розповісти тут історію про те, як людина вперше в житті прислухалася до внутрішнього голосу, відмовившись слухати голос розсудку, — і то ледь встигла. І, будучи змушеними й, як завжди, не знаючи, з якого початку почати, ми знову переконуємося, що найправильніша послідовність — та, яка була, бо іншої не було. Отже, спершу про те, хто поїхав у Хіву, а потім — про Хіву… Оскільки оповідь від «я» робить таку постановку питання безглуздою, ми охарактеризуємо стан самого себе, що збирається в Хиву, дещо опосередковано… Отже, поговоримо про час, бо про себе кожен знає..."