У казковому світі циклу «Порушники» Олени Ядренцевої героям набридли їхні ролі й порядок речей, тож вони божеволіють як можуть: крадуть одне в одного, оголошують бойкоти, присипляють армії, руйнують і захоплюють замки — і взагалі всі можливі способи ламають правила та приписи гри. Гра триває, доки стоїть мир. Не піддавайся їй. Частина 1. Пам’ять Каштана: темний замок Юний Каштан живе в будинку в лісі, обожнює свого батька-мага й зовсім нічого про себе не знає. Він любить слухати, як батько розповідає казки, і відмовляється думати, що колись доведеться вирушити в великий світ. Та невдовзі Каштану доведеться згадати власне минуле — і з’ясувати, що його батька всі ненавидять. Карина живе в інтернаті для дітей-сиріт і вже не сподівається, що на чергове свято хтось її всиновить. Її інтереси — смачна їжа, зайвий раз таємно підфарбувати очі й побалачити з подругою Катькою. І саме перед святом Карина виводить із терпіння всемогутню завідувачку — тепер Карині от-от доведеться з ганьбою вигнати з інтернату. Саша — принцеса. Одного гарного ранку мама наказує їй терміново зібрати речі й утекти з палацу, не сказавши батькові. Саша спочатку нічого не розуміє, але мама тікає разом із нею — і дорога приводить їх до замку темного володаря, а зі світлою принцесою з ним навіть розмовляти не можна. Частина 2. Пам’ять Ґюрзи: світлі сади Що робити, якщо ти образив гостю свого батька — і вона втекла до себе додому? А якщо в домі відбувається щось незрозуміле? А якщо ти там виріс і пообіцяв собі ніколи-ніколи не повертатися? Як бути, якщо в рідному світі всі про тебе забули, а в чужому тобі треба проникнути на ярмарок, знайти чийсь сміх і не загубити саму себе? І нарешті, що робити, якщо мати надто зайнята влаштуванням особистого життя, а батько поглинутий горем? На ці питання в «Світлих садах» мають відповісти герої «Темного замку»: син дивного батька Каштан (хоча тепер уже не зовсім Каштан), принцеса Саша й Карина, яка ніяк не може переступити ні через сирітство, ні через інтернат.