— Даніле, ми не можемо… тобто взагалі нічого не можемо. І те, що сталося, цього… не було, розумієш? — Ще як було. Я думав, друг підсунe мені якусь пересічну дівчину, а тут — така гаряча мілфа. Іди сюди. — Ти не розумієш, — вимовляю. — Давай ти потім поясниш. Ти так солоденько муркотіла. Ну йди вже. — Я подруга твоєї мами, — хрипко шепочу й заплющую очі.
Після розлучення з чоловіком я приїхала на час до подруги, і вночі до мене в кімнату пробрався її дорослий син. Цей нахаба зробив усе, щоб звести мене з розуму. А тепер я не знаю, як дивитися подрузі в очі.