Книгу присвячено всім, хто любить Валерія Кіпєлова, Фрідріха Енгельса, Карла Густава Юнга, братів Стругацьких, хеві-метал, марки мотоциклів, конфуціанські гадання, розвиток у будь-яких його формах, непесимістичний постапокаліпсис і нелюбовні любовні історії, або хоча б щось (або когось) із вищепереліченого.
Дія відбувається через сто років після глобальної епідемії, яка накрила весь світ. У порядком розрослому селі живуть люди, чиї пращури, за переказами, прийшли із проклятих місць — міст. Село ховається в пагорбах серед відкритих степів, а мешканці бояться зовнішнього світу, від якого можна чекати чого завгодно. Але за волею випадку одному хлопцеві доводиться покинути рідне поселення й вирушити в далеку дорогу — до моря. Туди, звідки прийшли його предки. З собою він узяв маленьку пластикову книжечку — давнє китайське гадання — яка дивним чином почала впливати на навколишню дійсність. А може, нічого ні на кого не впливало, адже людям властиво будувати ілюзії...
Роман хоч і є фантазією на тему постапокаліпсису, все ж має мало казкових припущень. Тут немає невідомих чудо-хреновин із паралельних світів, інопланетян, радіації, що тримається й не спадає десятиліттями, гігантських двадцятиметрових мутантів, розрослих із щурів, тарганів, цвіркунів або ще якоїсь дрібноти. Хоча, звісно, далеко не все тут достовірно з наукового погляду.