Есе «Набережна невиліковних» — одне з найвідоміших прозових творів Йосифа Бродського, присвячене Венеції — місту, яке стало для автора символом пам’яті, краси та самотності. Написане в 1989 році спочатку англійською мовою під назвою Watermark, есе поєднує автобіографічні спогади, філософські роздуми та поетичні замальовки. Бродський описує зимову Венецію, її канали, набережні, світло, воду й архітектуру, перетворюючи місто на простір внутрішнього діалогу людини з часом і власною долею.
Твір вирізняється особливим ліричним стилем: проза Бродського сповнена метафор, асоціацій та культурних відсилань. У есе Венеція стає не просто місцем дії, а живим образом, через який розкриваються теми мистецтва, смерті, пам’яті та людської свободи. «Набережна невиліковних» вважається своєрідною поемою в прозі та одним із найтонших літературних зізнань у любові до Венеції.