На моїй планеті сьогодні дощить

Три роки тому, коли Катя навчалася на першому курсі, їй пощастило зустріти Того Самого — красеня й атлета Дениса Коміссарова. Втім, «пощастило» — не зовсім правильне слово. Так, це була любов із першого погляду й на все життя, що, звісно, прекрасно, але скромна студентка, розгублена й ошелешена хвилею почуттів, ніяк не могла підібратися до предмета свого обожнювання. Денис — сяючий, завжди оточений друзями, завжди сміється — був від неї так само далеко, як Сонце від Землі, і навряд чи пам’ятав, як звати цю дівчину з паралельної групи…

Та одного разу в героїні з’явився шанс зблизитися з кумиром. Холодного й дощового жовтневого вечора, коли Катя поверталася додому після прогулянки, вона раптово зіткнулася з Денисом біля власного під’їзду. Дівчина й досі б не наважилася заговорити з ним, та от тільки хлопець явно був не в найкращій формі: замерзлий і, чомусь, голий.

Врятувавши й зігрівши нещасного, героїня вже, здається, готова піти ва-банк, якби не одне «але»: зовсім недавно внаслідок удару струмом вона отримала здатність ненадовго переміщатися в свідомість іншої людини, бачити все її очима й читати думки. І саме цей «дар» у випадку з Денисом виявився… прокляттям.