Журналістка Мирра вирушає в віддалене село, щоб за завданням таємничого замовника написати статтю про весілля. Чиє саме весілля — їй невідомо, але в поїзді вона зустрічає двох людей, які їдуть туди ж. На пероні їх чекає один із місцевих жителів — молодий чоловік на ім’я Степан. Степан явно знає більше, ніж каже, а ще вірить у лісовиків, домовиків і русалок, не зберігає в домі їжу й ні за що не ризикне вийти на вулицю вночі. Перша ж зупинка в мисливському будиночку дорогою до села переконує Мирру: Степан не такий уже й дивний. Дивним і лякаючим є саме місце, куди вони прямують. Тут дорогами бродять мерці, а жителі лишають їм частування. І що більше часу Мирра проводить у селі, то сильніше їй здається, що вона взяла квиток в один кінець. Чи вдасться їй повернутися додому, чи доведеться залишитися тут назавжди — повіривши в те, що раніше вважала вигадкою фантазерів?