«— Це Демід», — шморгнула носом Мар’яна й подивилася прямо в очі Світлані. Що хотіла сказати Машіним поглядом Маша? Світa в гарячці думала. Демід? Чортів хтивий кобель примудрився зробити Машці дитину? Такий собака! Найостаннійша гидота! Перш ніж зв’язок перервався, Світa поставила останнє питання:
— Це Демід? Демід Ірбіс?
— Тахірова примружилась.
— А ти знаєш іншого Деміда?
Мар’яна зітхнула й сумно посміхнулася крізь висохлі сльози.
— Я так хочу, щоб ти була поруч, сестричко.
Зв’язок обірвався.
Світa з силою стиснула руку з гаджетом.
Чортів Ірбіс! Як вона його ненавиділа саме в ту секунду!
Майже так само сильно, як і любила…
Колись. Давненько. Тепер усе в минулому. Тепер у Світли інше життя. Повне. Щасливе. Без Ірбіса й його впливу.
— Чортів зв’язок! — виругувалася Світa і на мить стиснула обличчя долонями.