Моя нестерпна дівчинка

Вона скривилася й із співчуттям запропонувала: — Я ще можу порадити вам хорошого окуліста й терплячого психолога, раз уже все так печально. Мої слова привели Орлова до тями. Миттєво підтягнувся й склав руки на грудях. ЦАР. Як мінімум.

— Ви, баби, і так ні на що не здатні, а ти ще елементарного не можеш. Ну-у… КОЗЛИНА. зайвий раз нагадувати собі про це не буде перебором. Бувають же такі упирі.

— Я дуже здібна, — променисто заявила й пішла на нього.

— Можу шикарно в’їхати вам по обличчю, так що навіть пластичний хірург здивуватиметься, коли буде намагатися виправити ваш зламаний ніс.

— Читала договір? — поцікавився Юрій, на всяк випадок роблячи крок назад.

— А хіба зараз я недостатньо ввічлива й коректна? Навіть надто! У мене вже зуби зводить від моєї доброзичливості. Усе, мажор тепер точно зрозумів, що ліміт на приниження на сьогодні він перевищив.

Він ковтнув і спокійно промовив: — Ти… можеш замовити їжу з ресторану?

— Якщо тільки тицькати пальцем у застосунку.

— Зрозуміло. Тоді я сам.

— Як ви добрі… — «Угу, сам дивуюся…» — Орлов буркнув і пішов до своєї двері, відмикаючи ключем.