Моя (не) рідна

«Мирон мій син?» — нависає загрозливо зведений брат. — «Не твій!» — я підводжу голову, розуміючи, що втекти не вийде.

«А якщо я перевірю?» — він посміхається, а в очах — лють.

«Я не дозволю тобі й близько підійти до сина, Данило!» — вириваюся з полону його рук.

«Ти одружишся? От і одружуйся собі на здоров’я! А про МОГО сина забудь!»

Колись я втекла, носивши під серцем дитину від зведеного брата. А повернувшись, дізнаюся, що він жениться на моїй найкращій подрузі. І мені б бути байдужою… та тільки я досі люблю його…

Продовження роману «Я тебе зламаю».

Містить нецензурну лайку.