Моя (не) ідеальна

«Серёженька, знайди мене!» — кричу беззвучно, сповзаючи по стінці на підлогу біля зачиних дверей.

«Софіє! Де ти? Подай знак!» Дивлячись на безмежні води Перської затоки, прислухаюся до серця. Зазвичай наші серця звучать в унісон, але сьогодні я оглухла — не чую биття другого. Розумію, жити без Соні вже не зможу, але де її шукати — не знаю… Їй двадцять три. Вона скромна й сором’язлива. За плечима — складний шлюб, зрада чоловіка, робота в дитячому будинку. Йому немає тридцяти. Він багатий і трохи нещасний, батько-одинак, що виховує семирічну доньку. За плечима — непросте життя й зрада друзів. Вони не довіряють людям, але обидва потребують тепла, турботи й любові.