Моя особиста відьма. Нотатки фамільяра

Моя відьма пішла. Її тіло спалили, а порох розвіяли над полем, щоб душа назавжди покинула цей світ. Її дім тепер заколочений, порожній і холодний — як і моє життя. Я залишилася сама, гнанa забобонними людьми, чия боязнь чорних котів сильніша за здоровий глузд. Мені б нову відьму, щоб знову відчути ситість і тепло… Пожалуй, я піду на цвинтар. Дійшли чутки, що померла молодша дочка лорда. А в їхньому роді, кажуть, теж були відьми…