Колись вважали, що Фаїна Раневська була не просто «старою дівою», а мало не чоловіконенависницею, ніколи не закохувалася й не виходила заміж. Їй навіть приписували авторство загальновідомого дотепу: «Хорошу справу шлюбом не назвуть».
Але виявляється, у долі Раневської була лише одна — зате велика — любов: любов-оманa, любов — «сонячний удар», любов на все життя.
Кому віддала своє серце геніальна акторка? Кого вона не могла забути до кінця своїх днів? Кому була вірна «і в радості, і в горі»? І чому вона зберігала цю таємницю майже пів століття?
А коли все ж таки вирішила розповісти — крізь звичну іронію, крізь її «фірмові» дотепи та афоризми — прорвався такий справжній біль, така скорбота, такий «плач Ярославни», що клекіт підступив до горла...
Багато років ця сповідь вважалася зниклою, втраченою, спаленою самою Раневською. Але рукописи не горять!