Монастирка

Ім’я письменника Антонія Погорельського (1787—1836) маловідоме сучасному читачеві, широку популярність здобуло лише одне його творіння — чарівна повість «Чорна курка, або Підземні мешканці», що, як відомо, отримала високу оцінку В. А. Жуковського й давно увійшла до золотого фонду дитячої класики.

Літературна спадщина Погорельського невелика, втім дослідники одностайно визнають його заслуги в розвитку російської прози: він став творцем першої фантастичної повісті та одного з перших побутових, «родинних» романів і посів у літературному процесі помітне місце, впливаючи на формування й розвиток романтичного напряму та відбиваючись у творчій свідомості таких молодших сучасників, як В. Ф. Одоєвський і М. В. Гоголь.

У самій особистості та долі Олексія Олексійовича Перовського — таковe його справжнє ім’я — відобразилися риси епохи, у яку він жив. Позашлюбний син графа Олексія Кириловича Розумовського (прізвище Перовський походить від назви підмосковного маєтку Перово) він здобув блискучу домашню освіту, а Московський університет закінчив за два роки з ученою мірою доктора філософських і словесних наук. До цього часу належить його перший літературний досвід — переклад німецькою мовою «Бідної Лізи» М. М. Карамзіна — і початок державної служби, перерваної вторгненням Наполеона в Росію. Молодий літератор, який мав непогану чиновницьку посаду, на самому початку Вітчизняної війни залишив службу й став офіцером, щоб узяти участь у боротьбі з ворогом.

Роман «Монахиня» публікувався у двох частинах із перервою в три роки (1830 рік — 1-а частина, 1833-й — 2-а), що заслужив високу оцінку критиків і дуже швидко здобув велику популярність. Причин цьому кілька. Передусім читача захоплювала напружена подієва основа сюжету, яка дозволяла навіть говорити про авантюрний початок. Привабливою була й сама локація — Малоросія, що містить у собі певну екзотику; викликали інтерес характери персонажів, у яких, попри деяку однобічність і прямолінійність, помітне прагнення до психологічного аналізу; справляла яскраве враження жива, соковита народна мова. Усе це змушувало з неперервною увагою стежити за пригодами героїв. «Нелишній сентиментальності та штучності сюжету роман розкриває внутрішню логіку характерів, і картини побуту та моралі набувають у ньому сили життєвої правди» [6, с. 17].

Головна героїня роману — Анюта Орленко, що в п’ятирічному віці лишилася сиротою. Спершу її взяла на виховання двоюрідна сестра батька, а згодом, за збігом обставин, вона стала вихованкою Інституту шляхетних дівчат при Смольному монастирі. Після закінчення навчання вона повернулася до себе на батьківщину — у Малоросію. Там вона зустріла Володимира Блистовського, багатого й знатного гвардійського офіцера, що служив у Петербурзі та приїхав у відрядження. Переконавшись у серйозності своїх почуттів до Анюті та в їх взаємності, Блистовський робить пропозицію та отримує згоду її тітки Анни Андріївни…